Людина в масці. Не Зорро.

Жовтень 19, 2005 / Категорично в думки вголос, життя / Коментуй

Я часто ношу маски. Не завжди свідомо, не завжди осмисленно. Але на деякий час, забуваючись, я просто зливаюсь з маскою в єдине ціле. Це зовсім не схоже на шизофренію (ну знаєте: Фігаро там, Фігаро тут, а чи є у вас план, містере Фікс).
Так, знайомлячись з гарною дівчиною, як правило, одягаю маску Принца на білому МВ і тоді, дійсно, перевтілююсь: не думаючи дарую квіти, не лукавлячи говорю компліменти, не вважаючи це безглуздям можу дістати зірку з неба. Часто, коли задіті власні інтереси, або ж інтереси близьких людей, приходиться бути жорстким і, навіть, жорстоким. З’являється маска такого собі Твердого горішка, що не розмірковуючи рознесе місто, аби тільки близька людина не постраждала.
Іх багато – цих масок. Одні спотворюють мій образ до вигляду монстра, інші, думається, роблять ангелоподібним. Деякі зникають занадто швидко, але є такі, що залишаються, видозмінюючись, надовго. Мало хто знає мене без маски…

ЩЕ: Слідуюча буде про секс.

2 відгукнулося на Людина в масці. Не Зорро.

  1. Юля Ромашкина
    На Жовтень 22, 2005 о 01:27

    А сам ти себе без маски знаеш?
    Насправді, то є цілком нормально, і навіть рекоментується деякими авторитетними вченими і лікарями – в житті треба грати аби не перетворитися на справжнього психа :-)

    Відповіcти

  2. Автор
    На Жовтень 23, 2005 о 17:45

    Я хотів про це написати, але не хватило всидчивості:) Насправді не тільки світ пізнає тебе через маску але і ти дивишся (бачиш?) на нього спотворено. І то також відіграє неабияку роль у псхосоматичній стабільності за визначеням нестабільної речовини…

    Відповіcти

Відповісти