andyway.com.ua

Цим постом я почну (оффтопік: спробую. хоча треба зав’язувати з пробуванням) серію публікацій про подорожі туди і, що цікаво, назад.
Так ось: Ямайка. Що в слові цьому? Дехто чує солодкуватий запах дурману, інші згадують славне корсарське минуле острова. Для мене це була необхідність з’їздити Туди, куди, реально, не ходять поїзди: турції-єгипти і тайланди вже порядком піднадоїли і хотілося справжньї екзотики.

Перша проблема з якою стикнулися – пошук спеціалізованого туроператора. Навіть Всемогутній Гугл майже спасував перед цією проблемою. По крайній мірі це зайняло набагато більше часу ніж завжди. Знайшлися добрі люди – дуже рекомендую.
Їдемо. Летимо. З самого початку сталася річ, до якої готовився але зовсім не вірив: я, курець-куряга із дев’ятилітнім стажем, закинув цю справу. Але ближче до суті. Завдячуючи добрим людям організація була на досить високому рівні. Зустрічала нас гід, дівчина з Прибалтики, з довгими ногами і виразними очима (you know what I mean ). А дальше почалося зануреня в культуру. Шофер, що мав відвести нас у готель, зявився через 40 хвилин замість обіцяних 5 і ми вперше почули фразу: “Yaman. Jamajca – no problem”, що виражає у повній мірі дух і настрій охопивший острів. На Ямайці немає проблем. Просто часом для того щоб тебе обслужили треба зачекати. Якщо не робити з цього проблеми то Яман і Айрі.

(по ходу добавлю сюди подробиць)

Взагалі, іхати на Ямайку потрібно. Тільки обов’зково з коханою людиною. Почуття гарантовано окріпнуть і запалають під жарким карибським сонцем. Остудятся і загартуються у приємно-прохолодних гірських річках. Будуть стікати по губам солодким дурманом місцевих фруктів.