Статті з мітками думки вголос

Знаєш?

Липень 17, 2007 / Категорично в думки вголос, словоблудство / 1 коментар

Знаєш, мені здається що напрямок руху не має значення. Часом, після довгого і надхненного карабкання вгору, після сотні спроб довезти всім (собі?), що ти можеш і що гора того варта, в ту останню мить, коли руки не тримають, очі не бачать, а ноги висять, коли ти усвідомлюєш (відчуваєш?), що вже не залишилось жодних сил, шансів, а, головне, бажання – треба відштовхнутись і полетіти вверх. В прірву.

Мітки: , ,

Де гуляє вітер…

Березень 24, 2006 / Категорично в думки вголос / 1 коментар

Не завжди чітко можна відповісти на просте запитання: ти вільний? В період гормонального дозрівання відповідь здається однозначною: я самий вільний і на оточуючих насрати начхати. Стаємо все більш не вільними дозріваючи і вводячи в сферу своєї відповідальності більше і більше людей. Хтось сказав:

Знаходячи багатство – втрачаємо совість,
Знаходячи кохання – втрачаємо голову,
Знаходячи істину – втрачаємо віру
І тільки втративши все знаходимо свободу.

Вищесказане відповідає правилам мого світу. А де гуляє ваш вітер?

І сниться нам…

Лютий 15, 2006 / Категорично в думки вголос, життя / Вже є коментарів: 2

Бувають дні коли хочеться кинути все і полетіти світ за очі. Все дістало. Все не подобається. Не тішить.
Бувають дні яких ми не пам’ятаємо. Вони стираються. Самознищуються. І через деякий час вже важко сказати яким був той день.
Бувають миттєвості що хотілось би переживати вічно. Їх ми згадуємо часто. Смакуємо. Пробуємо повернути-перевернути.

Останнім часом мені не хочеться втікати.
Останнім часом я пам’ятаю всі дні.
Останнім часом у мене багато приємних миттєвостей.

Сплю?

Ти мене бачиш?

Січень 24, 2006 / Категорично в думки вголос, життя / Коментуй

- Мам, знаєш що я загадала коли мені виповнилося 6 років?
- Що, доцю?
- Щоб дорога до бабусі була не 200 кілометрів, як зараз, а 10. І мені здається бажання збулося – ми так швидко приїхали.
- Це неможливо.  Ти просто подорослішала і змінилося твоє сприйняття, а дорога залишилась тією ж.

Треба тренувати сприйняття. В ньому вся суть. Світ навколо немає ніякого значення. Важливо тільки те як ми його сприймаємо. Задача ускладнюється тим що не існує точки відліку або ж форми для порівняння. Ми все ускладнюємо творячи далекі від ідеального ідеали, посипаючи їх комплексними комплексами і підігріваючи немотивованими емоціями. Рафінація профанує тіло. Профанація рафінує мозги.

ЩЕ: Кажуть існують оголені душі, а чув хтось про оголене сприйняття? Погоджуюсь оголитись, але бачити оголеними вас? Дякую, не треба.

Переглянути старіші статті »