Переворот мого світу.
Після аварії щось дивне зі мною твориться. Я не злякався за своє життя, хоча люди з МНС говорили про диво. Жодної секунди не жалів себе, хоча чув співчуття і жаль навколо. Нема на що жалітися, але не добре всередині. Звідкись вилізла апатія і не відпускає вже другий тиждень. Пробував лічитися алкоголем, безглуздими витівками, дурною поведінкою – ставало гірше. До цього вважав що вмію боротися із депресіями, а точніше не допускати їх. Думаю догнав шок, що мав статися ще тоді. СподіваюсьЗнаю що і це пройде. В дорозі.
Шо за фігня?
Як часто ми задивляємось на посуд і не помічаємо його вмісту? А потрібно всього лиш заглянути, понюхати, не полінитись. Жити стане набагато простіше по іншому. Та хіба ж ми шукаємо легких шляхів? Тільки через тернії… До зірок?
ЩЕ: Близько сотні людей відвідує цей ресурс кожного дня.
Секс і Вишні.
Питання до обговорення:
1. Чи потрібно для того щоб переконати когось у чомусь самому спробувати предмет переконання?
2. Чи потрібно щоб переконуваний мав уяву про предмет переконання?
Спробуємо розібратись.
Читати далі »
Моя революція.
Не збирався нічого писати, але занесло сьогодні на Майдан. По справах. Якщо чесно, то вилетіло з голови дійство яке там було (є-буде). Підгадав таксист сказавши, що до самого Майдану добратися буде важко. АГА!
Можна довго сперечатися про наслідки, можна довго говорити про передумови – дурня. Важливий факт: мільйони людей були там. Із мільйоном сподівань, по мільйонам причин. Кожен зробив свою революцію. Кожен ОТРИМАВ щось взамін.
Гуляючи по майдану і слухаючи ТУ САМУ музику, дивлячись на ТАКІ САМІ стрічки, стяги, плакати груди розпирало. Готовий був зробити все так само не думаючи що буде через рік. Я згадув СВОЮ революцію.
ЩЕ: Че не зупинявся. Можна було залишитися міністром культури Куби після першої виграної революції і курити бамбук.