Знаєш?
Знаєш, мені здається що напрямок руху не має значення. Часом, після довгого і надхненного карабкання вгору, після сотні спроб довезти всім (собі?), що ти можеш і що гора того варта, в ту останню мить, коли руки не тримають, очі не бачать, а ноги висять, коли ти усвідомлюєш (відчуваєш?), що вже не залишилось жодних сил, шансів, а, головне, бажання – треба відштовхнутись і полетіти вверх. В прірву.
Тече вода.
Вода – ознака життя. Вода – необхідна умова життя. Але воду це не переймає. Вода тече. Часом до смертельності спокійна, а часом бурхлива до смерті. Але і це її зовсім не переймає. Проходячи через безліч перетворень вона знову тече.
Банальна ерудиція.
Декілька фраз на затравку:
“З точки зору банальної ерудиції неможливо заперечувати тенденції парадоксальних ілюзій, так як кожен неадекватний індивід має свою точку зору.”
“З точки зору банальної ерудиції не кожен локально мислячий індивід здатен ігнорувати тенденції парадоксальних емоцій.”
Далі просто шедевр словоблудства залишений без перекладу. Людині, якій хватить духу дочитати до кінця а потім бути в змозі переказати все своїми словами можна ставити пам’ятник за життя. Читати далі »