andyway.com.ua

Бувають дні коли хочеться кинути все і полетіти світ за очі. Все дістало. Все не подобається. Не тішить.
Бувають дні яких ми не пам’ятаємо. Вони стираються. Самознищуються. І через деякий час вже важко сказати яким був той день.
Бувають миттєвості що хотілось би переживати вічно. Їх ми згадуємо часто. Смакуємо. Пробуємо повернути-перевернути.

Останнім часом мені не хочеться втікати.
Останнім часом я пам’ятаю всі дні.
Останнім часом у мене багато приємних миттєвостей.

Сплю?

- Мам, знаєш що я загадала коли мені виповнилося 6 років?
- Що, доцю?
- Щоб дорога до бабусі була не 200 кілометрів, як зараз, а 10. І мені здається бажання збулося – ми так швидко приїхали.
- Це неможливо.  Ти просто подорослішала і змінилося твоє сприйняття, а дорога залишилась тією ж.

Треба тренувати сприйняття. В ньому вся суть. Світ навколо немає ніякого значення. Важливо тільки те як ми його сприймаємо. Задача ускладнюється тим що не існує точки відліку або ж форми для порівняння. Ми все ускладнюємо творячи далекі від ідеального ідеали, посипаючи їх комплексними комплексами і підігріваючи немотивованими емоціями. Рафінація профанує тіло. Профанація рафінує мозги.

ЩЕ: Кажуть існують оголені душі, а чув хтось про оголене сприйняття? Погоджуюсь оголитись, але бачити оголеними вас? Дякую, не треба.