Знаєш?
Знаєш, мені здається що напрямок руху не має значення. Часом, після довгого і надхненного карабкання вгору, після сотні спроб довезти всім (собі?), що ти можеш і що гора того варта, в ту останню мить, коли руки не тримають, очі не бачать, а ноги висять, коли ти усвідомлюєш (відчуваєш?), що вже не залишилось жодних сил, шансів, а, головне, бажання - треба відштовхнутись і полетіти вверх. В прірву.